Ендометріоз — захворювання, яке характеризується розростанням ендометріоїдної тканини (морфологічно та функціонально подібної до ендометрію) за межами матки, що може спричиняти симптоми виснажливого болю та/або безпліддя.3-5
Патогенез ендометріозу включає складний та багатогранний комплекс факторів. Найбільш широко прийнятою теорією розвитку ендометріозу є ретроградна менструація, хоча висувалися і продовжують висуватися інші теорії.6-8
Вищий ризик розвитку ендометріозу також пов’язаний із віком, зростом, репродуктивними та генетичними факторами.1,9-14
Клінічні симптоми ендометріозу можуть негативно впливати на якість життя жінок та їх стосунки15,16
Найбільш поширені симптоми включають:2,3,17
Ендометріоз також пов’язаний зі значним соціально-економічним впливом: він негативно впливає на успішність жінок у навчанні та на їх робочу продуктивність.16,18,19
Точні дані щодо поширеності ендометріозу невідомі.
Згідно з оцінками, вона становить 10–15% серед жінок репродуктивного віку,1–3 20–50% серед жінок з безпліддям та до 70% у жінок із симптомами хронічного тазового болю.1,3,20
Вибір належного лікування для кожної окремої пацієнтки залежатиме від таких факторів, як вік, наявні симптоми, бажання завагітніти, прийнятність хірургічного втручання та попереднє лікування. Терапевтичні опції можуть включати:1,3-6
Анальгетики
Комбіновані оральні контрацептиви*
Прогестини
Агоністи ГнРГ
Хірургічне лікування (за неефективності медикаментозного лікування)
*не мають затвердженого показання для лікування ендометріозу
Тактику лікування слід обирати з урахуванням індивідуальних потреб пацієнтки, беручи до уваги, що медикаментозне лікування — перша лінія терапії ендометріозу.1,3-5
Ендометріоз — це хронічне захворювання, що потребує тривалого лікування. Незважаючи на те, що хірургічне втручання традиційно було основним методом лікування, рекомендації, клінічні настанови та консенсус експертів щодо менеджменту ендометріозу все більше схиляються до неінвазивного та емпіричного лікування і до уникнення повторних хірургічних втручань.1,3-5,7
Зміна парадигми в лікуванні
До обмежень деяких наявних медикаментозних опцій відносять їх неприйнятність для тривалого застосування, побічні ефекти, недостатню ефективність і вплив на фертильність.1,3,5,6,8, Крім того, КОК застосовувалися не за затвердженими показаннями (off-label застосування) для лікування болю, пов’язаного з ендометріозом, за наявності обмеженої кількості опублікованих досліджень та доказових даних низької якості, що підтверджують їхню ефективність у лікуванні менструального й тазового болю, пов’язаного з ендометріозом.9-13
КОК — комбіновані оральні контрацептиви; ГнРГ — гонадотропін-рилізинг гормон
За оцінками близько 10% жінок репродуктивного віку (15–49 років) страждають на ендометріоз.1 Середній вік встановлення діагнозу — приблизно 30 років.2,3
Естроген може сприяти імплантації ендометріоїдної тканини в черевній порожнині, він чинить проліферативний та антиапоптичний ефекти на клітини ендометрію та може стимулювати запалення.1-2
Точний зв’язок між вираженістю симптомів та стадією ендометріозу (згідно з критеріями оцінки стадії захворювання) незрозумілий.1,2
Обмежена ефективність КОК при їх застосуванні для лікування ендометріозу може бути обумовлена тим, що:
КОК — комбіновані оральні контрацептиви
До недавнього часу поєднання лапароскопії та біопсії для гістологічного підтвердження наявності вогнищ ендометріозу було золотим стандартом діагностики ендометріозу.1 Однак досягнення останніх років змінили клінічні рекомендації професійних медичних товариств та консенсус щодо менеджменту ендометріозу з фокусом на використання неінвазивних методів, що ґрунтуються на клінічному/фізикальному обстеженні, симптомах, анамнезі пацієнтки та діагностичній візуалізації.2-4
Незважаючи на ці досягнення, багатьом жінкам все ще доводиться зіштовхуватися із затримкою у постановці діагнозу на 6-10 років, переважно через їх запізніле скеровування лікарями загальної практики до лікаря-гінеколога, що в свою чергу може бути зумовлене неспецифічністю симптомів, неправильним діагнозом, применшенням значення досвіду жінок і нормалізацією симптомів.5-8 Успішне виявлення діагностичних маркерів ендометріозу може сприяти ефективній, неінвазивній і точній діагностиці, тим самим зменшуючи тягар захворювання та пов’язану з ним захворюваність.9
Ендометріоз потребує тривалого лікування, і хоча хірургічному підходу традиційно віддавали перевагу, рецидив захворювання та ускладнення, пов’язані з операцією, підкреслюють доцільність застосування неінвазивних та емпіричних методів лікування, а також необхідність уникнення повторних хірургічних процедур.2,4,10-12
До наявних медикаментозних опцій першої та другої ліній терапії болю, пов’язаного з ендометріозом, належать НПЗП, гормональні препарати й аналоги ГнРГ, але їх застосування все ще пов’язане з певними обмеженнями та незадоволеними потребами, які необхідно вирішити (зокрема побічні ефекти та знижена ефективність).2,4,10,13,14
ГнРГ — гонадотропін-рилізинг гормон; НПЗП — нестероїдні протизапальні препарати